Червоні шлами – нерозчинний осад, який утворюється в результаті виробництва глинозему при отриманні алюмінію, містить луг і важкі метали та становить загрозу для навколишнього середовища, а також для людини. Склад червоного шламу неоднаковий і залежить від складу сировини.

• Червоні шлами – вкрай екологічно-небезпечні відходи, що утворюються тільки в процесі промислового виробництва глинозему (Al₂O₃) з бокситів за методом Байєра;
• На 1 тонну виробленого глинозему доводиться від 1-ої до 7-ми тонн червоного шламу;
• Зазвичай шлам зберігається у вигляді суспензії на шламосховищах (штучних ставках-резервуарах або у сухому вигляді), навколишні території яких, у майбутньому погано піддаються рекультивації;
• Екологічна небезпека червоного шламу полягає не тільки в його складі (оксиди Fe, Al, Ti, Si, Na, Сa і солі, включаючи S, As, Cr, Hg, Ni, Pb і U), але і у дуже високій лужності в 11-14 pH;
• Шлами є джерелами забруднення лугами і техногенними елементами поверхневих і підземних водойм, а також значною запиленості атмосфери;
• Забруднення гідросфери обумовлено дощовими водами, що забезпечують міграцію легкорозчинних солей в водні об’єкти і в підземні води, що є найбільш небезпечним;
• Забруднення атмосферного повітря обумовлено пилом і аерозолями шламу, які утворюються на поверхнях, що пилять (пов’язано з наявністю лугу);
• Забруднення літосфери обумовлено вітровою ерозією, яка призводить до видування з поверхневого шару частинок шламу, які можуть переноситися на значні відстані і осідати в місцях, де підйомна сила вітру ослаблена;
• Особливо небезпечно накопичення вмісту важких металів у рослинах, що може призводити до помітної міграції полютантів за біологічними ланцюжках.

Червоний шлам являє собою суспензію мікрочастинок у воді і в рідкому стані безпосередньо загрожує біосфері, літосфері і гідросфері. Висихаючи, мікрочастинки червоного шламу потрапляють в атмосферу і розносяться вітром у вигляді пилу, завдаючи біосфері і людям додаткову пряму й відкладену кумулятивну шкоду.
Зокрема:

► На залитій площі червоний шлам знищує усі однорічні та багаторічні рослини на період до 10-ти років;

► Їдкі луги, що містяться у червоному шламі, пошкоджують зовнішні покриви риб, молюсків і ракоподібних, викликаючи їх негайну загибель або хвороби;

► У спробі рекультивації шламосховищ їх покривають товстим шаром дерну, піску і золи та висаджують особливі види дерев і трав, що порушує ландшафт, біоценоз і біорізноманіття на значних площах на тривалий термін, сусідні ґрунти перетворюються у солончаки, що виводить їх з господарського обороту;

► Гострі і хронічні отруєння оксидами та солями металів, що містяться у червоному шламі, викликають гіпертонію, пошкодження нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту, руйнування імунітету, погіршення потенції, недокрів’я і ураження печінки та нирок, а у дітей – також уповільнення розвитку; тривалий контакт з пилом шламу викликає хронічні дерматити, пневмоконіоз (алюміноз) і бронхіальну астму, при цьому луг викликає важкі хімічні опіки шкіри і слизових оболонок.

Червоний шлам визнаний небезпечним відходом міжнародним законодавством і законодавством ЄС:

• • Відповідно до Рішення Європейської комісії 2000/532/EC в редакції Рішення 2014/955/EU, Європейський класифікатор відходів і небезпечних речовин (EWC) включає червоний шлам під кодами 01.03.07 * і 01.03.10 * (відходи високої небезпеки), а також 03.09;
  • Базельська конвенція (1989) про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням відносить червоний шлам з pH нижче 11.5 – до Списку Б небезпечних відходів, а з pH вище 11.5, відповідно (методом виключення), до Списку А;
  • Європейський Парламент в п.8 Резолюції 2015/2801 (RSP) від 08.10.2015 звернувся до урядів усіх держав-членів ЄС з метою якнайшвидшої перевірки ними факту перекласифікації червоного шламу з обов’язковим віднесенням його до категорії небезпечних відходів та перегляду ними відповідних раніше виданих ліцензій і дозволів.